тільки не про політику

я, звичайно, розумію, що ненависть до москалів почуття патріотизму змушує захоплюватися фільмом "цар" - бо ж це ляпас творцям сусальних історій пра вілікую русь і жорстока правда про природу російського самодержавства...

але між нами кажучи - всі ми в курсі цієї правди, і послужний список грозного давно і прекрасно відомий, тому в історичному сенсі, здається, лунгін америки не відкриває

у суто мистецькому плані мене нічого у фільмі не вразило: розтягнуте на дві години абсолютно нединамічне жування внітрішніх роздвоєнь царя, зайнятого традиційно православною розвагою "грєшить і каяцца", в’яле протистояння самодурству самодержця з боку занадто ідеального, криштально чистого митрополита філіппа, пара батальних сцен, тортури і страта - зі спецефектів, надзвичайно пошлий образ бєлокурої дєвочьки, яка зве грозного дєдушкою і всім своїм виглядом символізує чистоту, ніби митрополит сам із цим не справляється, та явно переигрывающие в ролі шута вассіана охлобистін і дєвушка в ролі цариці марії темрюковни

із того всього я можу зробити один висновок, що "острів" лунгін зняв суто випадково, а мамонов "попав", хоча і витягує "царя" своїм безперечним талантом

Микола Неврлий:

Вершиною еротизму в українській модерній поезії 20-30-х рр. можна вважати курйозну поему Валеріана Поліщука "Онан" із збірки "Вибухи сили". Темі особливо не пощастило: "неморальна" назва поеми відстрашувала видавців її передруковувати, а критиків - про неї згадувати. Відважився відгукнутися про неї, зразу ж після публікації, поет і критик Майк Йогансен, який її з позиції панівної тоді марксистсько-ленінської критики гостро засудив, закинувши авторові "спокусливі малюнки апологетів онанізму і хаотичного coitus-у". ...У віршовому вступі до згаданої поеми В.Поліщук засуджує вільне кохання своєї героїні Оксани з її черговим партнером Ванькою, що, одначе, виявляється значно привабливішим за проповідуваний ним онанізм

Микола Неврлий:

У Полтаві ми спершу мешкали на Підмонастирській вулиці... З вікна нашого помешкання бачив я раз похід комсомольців під прапором "Геть сором!" Це був український варіант московського "Пролеткульту" - "Долой стыд!" Голі хлопці й дівчата марширували під червоним прапором з цим гаслом і радісно співали... Тоді я вперше побачив голу жінку

перейнявшись із самого рання проблемою, наскільки прекрасна НАША багіра



і яка тупа морда у діснеївської



завдяки lana_svitankova з’ясували феєричні речі:

Вообще, имя Bageerah мужское. Гораздо чаще оно встречается в форме “Багир” (в том числе у некоторых народов России). В оригинале образ Багиры совершенно однозначен - это герой-воин, снабженный ореолом романтического восточного колорита. ...Разумеется, при женском облике Багиры ревность Маугли меняет вектор, и вся психологическая драма приобретает непредусмотренные зоофильские тона

там також про сову, мишу соню та інших літературних персонажів у перекладах :)

не тому що дата, а тому що я тільки з ютуба вмію пєстні ставити

прекрасне інтерв’ю Сергія Жадана про Харків

у тому числі про в’єтнамців

а ще у спільноті є зображення обкладинки до "ред елвіса" російською, я про неї нічо не казатиму :)

Яке мирне існування. Яким гарним мусить бути їхнє життя. ... Найбільші травми в їхньому житті - це зміна лінолеуму. Сплата рахунків. Ремонт дверей. ... Нема горищ. Нема лайна на горищах. Нема скелетів у шафах. Нема пра-прадідів.. Даю двадцять фунтів, що в цьому автобусі ніхто, крім Самада, не знає розмірів ноги свого пра-прадіда. А знаєте, чому вони цього не знають? Бо це нахрін нікому не треба. ... Вони не носяться, смакуючи те, що вони жахливо поламані. Вони не витрачають свого часу на те, щоб ще більше ускладнити собі життя. Вони просто живуть собі. Щасливі засранці. Щасливі вихрінки.

Зеді Сміт, "Білі зуби"

так, ану-ка бистро всі призналися - одна я, як дура, не знала, що карпа розвелася?

і вступила в брак с американским финансистом Норманом Полом Хэнсеном, который на протяжении последних пяти лет живет между Сан-Франциско, Киевом и Москвой?!!

спасіба mbhat, просвітила :)



вітаємо молодят :)

кундера: деятели искусства как национальная собственность суть терроризм малого контекста.

остап сливинський: Але Таня Малярчук – це не Вєнєчка Єрофєєв і не Чарльз Буковскі. І навіть не Марек Гласко. Вона розумно самоусувається з оповіді, але тим самим перетворюється на холодного дослідника, котрий спостерігає за своїми героями ніби крізь сітку вольєра чи скло акваріума. І це ще одна, чи не найбільша проблема «Звірослова». Ефект «екранності» дії, спричинений тим, що оповідач щире заанґажування у долі героїв замінює співчуттям із відтінком поблажливості.

згодна

По словам Бурлюка, Маяковский был "мало разборчив касательно предметов для удовлетворения своих страстей", он довольствовался либо "любовью мещанок, на дачах изменявших своим мужьям - в гамаках, на скамейках качелей, или же ранней невзгнузданной страстью курсисток" (с)

интересно, как это сочеталось с манией чистоты

Зимой 1906 года, когда Володе было двенадцать, его сорокадевятилетний отец умер от заражения крови: укололся булавкой, сшивая бумаги. ... Причина смерти оставила глубокий след в психике мальчика: отныне он сделался очень мнительным, панически боялся любой инфекции - в более взрослом возрасте всегда носил с собой собственное мыло, резиновый стакан, в путешествие неизменно брал раскладную резиновую таз-ванну; он избегал общественного транспорта, неохотно пожимал руки, а к дверной ручке прикасался только через пиджачный карман или носовой платок. Пивную кружку всегда держал в левой руке, чтобы пить с той стороны, к которой не прикасались чужие губы, - упражнение упрощалось тем, что Маяковский одинаково свободно владел обеими руками.

(с) Бенгт Янгфельдт, "Ставка - жизнь"

у дніпропетровську, як ви, можливо, знаєте, є одне чудове кафе
котре так мені свого часу сподобалося, що я взяла його рекламку і поселила її в себе на мікрохвильовці

"бляха, - подумала я сьогодні. - якось нецензурно виглядає ця рекламка під певним кутом зору..." ( Read more... )

 Артем Чех. Синi дверi злiва. Артем Чех (народився 1985 р. у Черкасах) — автор кількох прозових книг. ... «Сині двері зліва» — нова книга автора. Безкінечно принциповий та безсумнівно чесний. Нестерпно наївний та безмежно вихований. Він, сільський лікар-терапевт, який сумлінно витягав з дитячих горлечок сливові кісточки, приїхав зорювати кам’яне серце столиці. Він — наш Головний Герой. Герой нашого часу. Часу безпринципного, оманливого, цинічного та невихованого.

однако етот мальчег нєутомім

до речі,  у френдстрічці досить регулярно хтось із юзерок відкриває для себе люко дашвар - і плаче, плаче...

оголошення на доміку висить, отже, треба думати, що

30 жовтня 2009 року о 18-00 в приміщенні Харківського обласного центру народної творчості відбудеться концерт виконавців на автентичних кобзарських інструментах, в якому візьмуть участь

Тарас Компаніченко (Київ), Михайло Коваль (Черкаси), Юрій Фединський (Нью-Йорк, США), Михайло Кирилич (Дрогобич), Вадим Шевчук (Київ), Ярослав Крисько (Львів), Назар Божинський (Харків), Олександр Савчук (Харків), Костянтин Черемський (Харків)

вул. Пушкінська, 62

дєвочьки, треба завжди, завжди контролювати вираз обличчя!

( Read more... )

подивилися "антихриста" трієра

про те, наскільки ето муть, прекрасно пише бриних http://www.umoloda.kiev.ua/number/1494/164/52554/

респект аффтару (не трієрові)